24 жовтня на форумі Релігійного товариства українців-католиків «Свята Софія» США та Осередку праці НТШ у Філадельфії відбулася лекція на тему «Блаженний Микола Конрад: героїчні чесноти у сучасному світі». Доповідь виголосив внук блаженного д-р Юрій Ісаїв.
Головною метою доповіді Ю. Ісаїва було поділитися реліквіями бл. Миколи Конрада, висвітлити його героїчні чесноти і порівняти переслідування християн у ХХ й ХХІ ст. Адже до переслідуваної Української Греко-Католицької Церкви належав його дідо. Доповідач розповів про життєвий шлях о. Миколи, який народився 16 травня 1876 р. в Струсові Теребовлянського р-ну на Тернопільщині. Хлопець зростав охочим до науки і плекав глибоку віру в Бога. Тому батьки віддали дитину до школи отців салезіан, а ті, побачивши його здібності, скерували до Рима. Звідти він повернувся доктором філософії та богослов’я. У 1899 р., у віці 23 років, Микола Конрад був рукоположений на священника. Разом із дружиною Антоніною виховав четверо дітей. Від 1900 року о. Конрад — катехит виділової школи й української гімназії у Тернополі, де серед його учнів був майбутній патріарх УГКЦ Йосиф Сліпий.
Під час Першої світової війни служив у містечку Угерське Ґрадіште (нині Чехія), згодом — у таборі інтернованих українців у містечку Ґмюнд (Австрія). У 1917–1919 роках — парох у Тернополі; у період ЗУНР — член міського комісаріяту. У липні 1919 року був заарештований польською владою, перебував у таборах у Домб’є і Стшалкові. У 1920–29 роках о. Конрад — катехит у гімназіях м. Бережани Тернопільської обл. та в Тернополі. У 1929–1939 рр., на запрошення митрополита Андрея Шептицького, о. Микола був професором історії філософії та соціології Греко-католицької богословської академії у Львові й академічним душпастирем Товариства українських греко-католицьких студентів «Обнова». Отець Микола Конрад видав низку праць, найважливішими серед яких є «Молодіжна ментальність», «Католицизм», «Основні напрямки новітньої соціології», «Лібералізм», «Націоналізм і католицизм», «Націоналізм і сучасний католицизм».
У жовтні 1939 році їхав возом провідати сестру в Яворові. При дорозі побачив розгублених селян. «Ото які священники, самі утікають, а про нас, людей, не думають», — крикнув хтось услід. Вони подумали, що отець втікає за кордон. Такі слова глибоко зворушили отця. Дізнавшись від мешканців села Страдч, що залишились без душпастиря, разом із дружиною прийняв рішення залишитися на служіння саме там. У той час був вільний від праці у Львівській богословській академії, яку комуністична влада ліквідувала. Тут о. Микола душпастирював до останнього дня.
Розповідаючи про обставини смерті свого діда, Ю. Ісаїв представив слухачам рясу, у якій о. Микола вирушив 26 червня 1941 р. уділити намащення хворій жінці із сусіднього села. Його супроводжував дяк Володимир Прийма. Заарештовані у дорозі назад двома чекістами, обидва були розстріляні, а тіла покинуті напризволяще у лісі. Лише кілька днів по тому їх віднайшли місцеві селяни. Дружина о. Миколи зберегла рясу свого чоловіка, перешивши її згодом у сукню, яку носила уже тут, в Америці. Дірка від кулі залишилася під латкою. 27 червня 2001 року о. Микола Конрад був беатифікований під час візиту папи Івана Павла ІІ до Львова.
Як зазначив доповідач, «історія повторюється і переслідування християн продовжується і у ХХІ ст. Статистичні дані американського уряду вказують на те, що 80 відсотків населення планети живе в умовах ущемлення релігійної свободи». Тому доля таких людей, як бл. о. Микола Конрад, повинна нагадувати про необхідність молитви за переслідуваних.
На закінчення вечора присутні мали нагоду отримати реліквії бл. о. Миколи Конрада.
За матеріалами пресслужби Товариства «Свята Софія» США для Департаменту інформації УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
