Молитва 

Святий мученику Володимире, без вагань полишив ти усе земне і ради Господа нашого Ісуса Христа та Його Святої Церкви, ради свого народу поклав на жертовник молоде життя і прийняв вінок мученика. Своєю щирою та безмежною вірою учинив ти цю жертву досконалою та приємною Богові то ж змінив Всевишній твоє мучеництво на лавровий вінок слави.

Святий мученику Володимире нині ми, грішні, прибігаємо до тебе і просимо: благай у Всевишнього прощення наших гріхів нам недостойним, моли про Божу ласку, щоб визволитись нам з пут лукавого, віддай нас, наші родини та наш народ під покров і заступництво Пресвятої Богородиці.

Блаженний Володимире, проси у Бога, щоби у цьому непевному і розбурханому житейському морі ми завжди чули голос Його, могли відчути і бачити провидіння Боже щодо нас.
Святий мученику Володимире, ти пролив свою кров за єдність Христової Церкви, тому просимо тебе: моли Бога, щоб не захиталась Церква наша перед небезпекою єресей та розколів, а повік залишалась ковчегом спасіння для вірних. Як покровитель та опікун мирянства і приклад відданості Христові та Його Святій Церкві, врозуми і навчи нас, народ Божий, зберігати та плекати у своєму серці як найвищу цінність добро та єдність Церкви і мати силу та відвагу завжди і повсякчас протиставлятись гріху єресей та розколів.Святий мученику Володимире, молися разом з нами і за нас, щоб спаслися душі наші. Амінь!

 

ВОЛОДИМИР ПРИЙМА
Дяк
(1906-1941)



   1Володимир Прийма народився 17 липня 1906 року в с.Страдч. Батько, Іван Прийма, був дяком і секретарем при церкві, мати - Ганна Прийма. Охрещений в с.Страдч у 1906 році. Володимир Прийма закінчив дяківську бурсу при Митрополитові Адреєві Шептицькому. Був дяком і дириґентом у церкві с.Страдч. Одружився 10 листопада 1931 року з Марією Стойко.

Дяк Володимир Прийма – це порядна, добра людина, зберіг міцну віру і не злякався небезпек військового часу та переслідквання Української Греко-Католицької Церкви зі сторони вороже налаштованого більшовицького режиму. Володимир приймав активну участь у житті парохії. Загалом, родина Прийми була взірцем у селі: Батько Володимир був дяком, його брати Мирон і Максим – священиками. Зі слів ще живих парохіян, Володимир Прийма користувався пошаною, його любили та цінували як гідну, чесну та справедливу людину.

У чисельних описах його трагічної, мучнецької смерті можна викристалізувати певність, що він був убитий атеїстичним режимом через ненависть ворогів до Католицької Церкви.

Свідки зазначають, що у четвер 26 червня 1941 року дяк Володимир прийма і отець-доктор Микола Конрад пішли зі Святими Тайнами сповідати жінку. По дорозі додому, коли вони поверталися, їх наздогнали солдати НКВС. Священика і дяка схопили та, страшно лаючись, повели до лісу, який називається Бірок. Ризикуючи власним життям, Володимир Прийма залишився з отцем Миколою Конрадом. Обох їх по-звірячому замордували.

Тіло дяка Володимира Прийми було покалічене, побите, він мав поламані ребра. За іншими свідченями перед трагічними подіями о-др. Микола Конрад відраджував дяка йти разом з ним, мотивуючи це великою небезпекою, проте Володимир відмовився, сказав, що має захистити отця.

Дяк Володимир Прийма засвідчив свою віру в Бога мученицькою смертю.