CropImage

 

Одного гарного погожого дня…а саме 27 квітня о 16.30на площі перед заводом “Автонавантажувач” (Рясне-2,вул. Шевченка, 321), розпочався збір учасників прощі до святого місця Страдч. Дочекавшись всіх охочих, а зібралось кілька десятків прочан, проща розпочалась спільною молитвою і благословенням отця з церкви Петра і Павла. Опісля рушили колоною по двоє учасників. Під час ходи можна було долучитись до сповіді. Після півторагодинної ходьби був невеличкий перепочинок, перекусивши трошки і втамувавши спрагу, рушили далі з новими силами. І ось ще чучуть, і ми опиняємось в Страдчі… Зупиняємось, отець говорить вступне слово, розповідає всю історію походження Святого Місця.

Для тих, хто не мав можливості її почути, подаю деяку цікаву інформацію з офіційного сайту Страдчу:

«Зупинись перехожий, і схили голову свою, бо направду земля, на яку ти ступив – земля свята.»

«В середині XI ст.. в піщаній горі руками наших пращурів викуто великий печерний монастир, що був в числі перших на українських землях. Проіснував він усього два століття і у 1242 р. разом із селом знищений татаро-монгольськими загарбниками хана Батия. З тих пір від слів «страта», «страдати» й походить назва СТРАДЧ.

У 1937 р. на вході до печери вимуровано церкву Матері Божої Нерушимої Стіни. Цей храм став усипальнею помордованих татарами ченців та селян. В печерах, неподалік від входу, збереглась підземна монастирська церква-грот, у якій в XI-XII ст. ченці відправляли Літургію. Тут кожна піщина, кожен камінець направду є святими, бо освятились кров’ю християнських мучеників і молитвами давніх ченців та численних прованських громад, що, як в давнину, так і нині, прибувають сюди з усієї України та з-за кордону.

У 1936 році святість і видатне духовне значення Страдецької гори для українського народу підтвердив Папа Пій XI, надавши храму Успіння Богородиці повний відпуст  на кожний день у році: тобто за умови доброї сповіді, відбутої Літургії та Пресвятої Євхаристії у страдецькому храмі прочанину відпускаються усі дочасні кари.

В доповнення до цього відпусту Папа Пій ХІ благословив встановлення на Страдецькій горі Хресної Дороги з Єрусалимськими відпустами, тобто за духовним значенням Страдецька Хресна Дорога піднесена до гідності Єрусалимської»

Опісля історії, нам роздали свічки і книжечки Хресної Дороги. Ми рушили до храму, щоб вшанувати ікони, і розпочали Хресну Дорогу, запаливши свічки. Неймовірна краса соснового лісу і тишина сплелись в одному. Свічі і смолоскипи освічували дорогу, кожен промовляв слова молитов, вдивляючись в кожну стацію… Здавалось би така довга Хресна Дорога, а пролетіла, як мить…

Переживши усвідомлено всі стації, отець подякував за спільну молитву. Почався збір додому о 23.30, помучені і водночас піднесені, ми розійшлись по своїх автобусах.

Хочу закликати всіх побувати у цьому Святому місці – Страдчі… Не пошкодуєте,  адже стан, в якому там знаходишся – не передати словами, це потрібно відчути…

Велике спасибі організаторам прощі ГО «Борець». Чекаємо наступного року:)

За матеріалами сайту Страдч, упорядкувала Віра Михайляк