Мене звати Максим, мені 38 років і я алко-нарко-ігро залежний. Я виховувався в християнській сім’ї, мене з малечку привчали до молитви та ходіння до церкви. Певний час я цього дотримувався, але у віці 13-14 років я почав дружити з старшими хлопцями, де було прийнято випивати та вживати слабкі наркотики. Я навіть і не зауважив, як мене туди затягнуло. Певний час мені здавалося це круто, це роблять усі мої друзі. Але це було до певного періоду. В один момент в мене почалися проблеми з поліцією. А ще через деякий час я почав вживати сильніші наркотики. І звісно на це потрібні були кошти. Тоді я і почав красти, обманювати чужих мені людей, а згодом і рідних.
Я почав робити такі вчинки, за які колись осуджував людей і не поважав їх за це. Моя хвороба різко почала набирати обертів. Я почав вживати щоразу сильніші наркотики. Вживання вимагало все більше і більше коштів, через що я й почав красти, виносити з дому цінні речі, маніпулювати рідними, друзями.
У вживанні я різко почав занепадати у всіх сферах життя: духовній, соціальній, психологічній, фізичній. Я почав втрачати найцінніше – довіру рідних та друзів, я втратив дружину та повагу близьких мені людей. Ще багато можна говорити про мої падіння та втрати , адже їх було чимало за 21 рік мого вживання речовин, які змінювали мою свідомість. В один момент я думав, що це моя доля і мені судилося померти від цієї страшної хвороби, від якої в теперішній час страждає дуже багато людей, розпадаються сім’ї та люди помирають у молодому віці.
За період вживання я втратив чимало товаришів, які не дожили і до 40 років, а дехто і до 30-ти. І в якийсь час я задумався про це, чи не чекає і мене така сама доля. Я зрозумів, що я так не хочу, я втомився жити в постійних страхах, брехні, тривозі. Я не хочу, щоб мої рідні страждали через мене, щоб моя дочка, яку я дуже люблю не бачила мене більше в таких станах, яких я перебував. Щоб вона не бачила ідучи до школи, що її тато стоїть у парку і випрошує на чергову дозу алкоголю, чи наркотика.
У момент повного відчаю, зневіри мої молитви, молитви моєї мами, рідних були почуті. З того часу й почалося моє одужання. Коли я приймав рішення змінювати свою життя мама перебувала у Меджугорії. В той час я важив 49 кг. Після повернення мами я збив дозу, поправився на 4 кг. І рішення було остаточно прийняте – змінюватися кардинально, так як я хочу жити і маю для кого. Спочатку звернувся за допомогою до рідних. Батьки знайшли мені клініку, де я пройшов детоксикацію. Після чого я поїхав у Назарет, де розпочалася моя реабілітація, яка тривала 16 місяців та 19 днів.
Не скажу, що було легко, потрібно було повністю себе змінювати, брати відповідальність на себе за те, що я наробив впродовж свого вживання, потрібно було перестати обманювати, маніпулювати, простими словами – бути чесним, щирим, визнавати свої помилки, просити про допомогу, не жаліти себе, прийняти себе таким, яким я є. Я зрозумів, що проблеми я створював сам собі.
На дев’ятий день своєї реабілітації, коли у мене ще був абстинентний синдром (ломка) я взяв в руки Вервичку і почав щиро молитися. Це була Вервиця Визволення. Я просив щоб Ісус визволив мене від моїх залежностей. І з того дня я не пропускаю молитви. Я щиро дякую Богу за те , що я здобув за час своєї реабілітації та тверезості в цілому.
Перебуваючи на реабілітації, я почув один дуже дієвий для мене вислів: «Не зосереджуйся на труднощах, які будуть на шляху ідучи до цілі, зосередься на самій цілі.» І першою моєю ціллю було пройти реабілітацію до кінця.
Дотримуючись усіх рекомендацій та беручи досвід людей, які вже роками були тверезі та успішні, я зміг це зробити. Я пройшов реабілітацію, там я знайшов вірних друзів, які дійсно приймають мене таким, яким я є. Які не шукають у мені вигоди, чи фінансового інтересу, як було у вживанні, які довіряють мені та підтримують у складні моменти мого життя.
За час реабілітації я два рази їздив у Меджугоріє подякувати Матері Божій за моє навернення та тверезе життя. В тверезості я радію кожному дню, я спокійний з тим, що моїм рідним не потрібно більше страждати через мої вчинки. Я навчився за все, що я отримую по дню дякувати Ісусу та Матері Божій. Я розумію, що без їхньої допомоги я б не зміг пройти реабілітацію, я б не зміг відновити довіру, я б не зустрів тих людей, які мене люблять та розуміють.
На даний час я залишаюся тверезим понад 28 місяців. Я не перестаю ставити цілі та йти до них, я не перестаю мріяти про сім’ю, дітей, яких я дуже хочу мати. Я працюю на роботі, яка приносить мені задоволення, я не перестаю займатися собою та працювати над своєю тверезістю.
Я вдячний Богу, батькам, сестрі, Назарету та усім, хто приклав зусиль, щоб я був тверезий та щасливий. Без них, їхньої молитви та підтримки я б цього не зміг зробити. Щиро усім дякую. Ще добавлю, що я готовий від себе допомогти усім, хто страждає від цієї хвороби та поділитися досвідом.
Свідчення Максима, мені 38 років і я алко-нарко-ігро залежний
