Всечесний отче Іване!
У день, коли свята Церква вшановує різдво Івана Хрестителя, щиросердечно вітаємо Вас з іменинами!
Бажаємо реалізувати свій потенціал у служінні Богові, людям, Церкві. Зичимо, щоб Господь благословляв Вас всім необхідним для житття та спасіння, а світло Його любові хай завжди буде з Вами!
P.S…
«ПРЕДТЕЧЕЮ МОЖЕ БУТИ КОЖЕН З НАС»
Про Івана Хрестителя сказано дуже багато. Ми захоплюємось його сміливістю, яка викрила перелюбні вчинки правителя; називав фарисеїв «гадючим поріддям», ганьбив хитромудрих, тощо… Говорив чітко, коротко і нічого не боявся. Ну, насправді таке захоплює.
Але що за тим слідувало. Іван Хреститель розпочав свою проповідницьку діяльність, відколи набув розголосу в Юдеї. Щойно створилася спільнота його учнів, до нього приходять звідусіль «хреститися» і послухати його науки. Якщо сказати сучасною мовою «він став популярний», «його ім’я почало бути у всіх на устах» – людина на вершині своєї слави.
Коли Івана Хрестителя запитали «Хто ти?» (Ів.1,19) – відповідає: «Не Христос я, лише послано мене поперед нього…Йому треба рости, мені ж – маліти…» (Ів. 3, 28-30). То виходить, що Іван Хреститель сам своїми власними руками «зіпсував собі кар’єру» . Ні, він просто вмів відійти; він зумів називати «речі своїми іменами» і не «надягати на себе почестей, які належать більшому від Нього…».
Предтечею є кожен з нас у богословському сенсі, коли в чиїйсь душі він готує шлях для Господа, приводить людей до віри, допомагає вийти з глухого кута проблем і зустріти Бога. Ця позиція Івана Хрестителя вказує на важливий момент нашого життя: коли ми приводимо людей до Бога, ми маємо встати в сторону, щоб собою не заслонити Бога, бо Йому (Богові) належить зростати в житті іншої людини, а нам потрібно маліти.
Якщо ж ми в цьому всьому шукаємо себе а не Бога – то наша «пророча місія» фальшива.